Наталія Луцишин (Луцьк)
Розвиток і функціонування транскордонного об’єднання -
Єврорегіону “Буг”
Принципи функціонування транскордонного регіону
Транскордонному співробітництву на регіональному рівні властиві чотири етапи процесу розвитку: вивчення існуючих зв’язків між партнерами; визначення стратегії розвитку; розробка і забезпечення програм розвитку, моніторинг і оцінка. Співтовариство здійснюється за урядово-регіональним і регіонально-локальним напрямками.
У першому випадку співробітництво спирається на міжнародні угоди. Воно поширене там, де є велика децентралізація управління. Регіонально-локальне ж співробітництво розвивається досить спонтанно. Його рушійною силою є особисті контакти з сусідами, викликані господарськими потребами, а також співпраця в галузі культури. Створення такої організаційної форми як єврорегіони та прийняття Мадридської конвенції (1980 p.) заклали міцний правовий фундамент для розвитку транскордонного співробітництва на регіональному і локальному рівнях. Під поняттям єврорегіон слід розуміти певне законодавчо закріплене просторове формування із чітко окресленими межами, до складу якого входять прикордонні господарські комплекси щонайменше двох держав, що мають спільний кордон, яке має за мету спільно і узгоджено стимулювати соціально-економічний розвиток своїх територій. До інших типів транскордонних організаційних форм відносяться: 1) «робочі спільноти», які базуються на певних угодах, мають обмежені можливості і рідко включаються в європейські програми розвитку прикордонних територій; 2) різні установчі договори, що слугують для виконання певних програм.
Транскордонний регіон - це наявність щонайменше двох територій різних країн, що мають спільний державний кордон, між якими встановились тісні виробничі і соціально-економічні зв’язки. Про об’єктивний процес формування транскордонного регіону свідчить рівень розвитку різного роду зв’язків (виробничих, соціально-економічних тощо), які здійснюються між двома територіями різних країн, що мають спільний державний кордон. Без наявності таких зв’язків не може формуватись транскордонний регіон.
Єврорегіон “Буг” - транскордонне об’єднання, до складу якого входить Волинська область України, Люблінське воєводство Республіки Польща та Брестська область Білорусі[1]
____________________________________________________________________
([1] Брестська область Білорусі увійшла до складу єврорегіону “Буг” лише 15.04.98 р., тому до господарської структури єврорегіону ще не встигла інтегруватись.)
____________________________________________________________________
. Він має такі завдання: 1) організовувати та координувати дії, що сприяють співробітництву між членами єврорегіону в галузях економіки, науки, екології, культури та освіти, 2) надавати допомогу у розробці конкретних проектів транскордонного співробітництва, що становлять спільний інтерес; 3) сприяти розвитку добросусідських відносин між країнами-членами єврорегіону; 4) визначати потенційні галузі багатостороннього співробітництва; 5) бути сполучною ланкою і сприяти співробітництву членів єврорегіону з міжнародними організаціями, установами та агентствами. Керівними органами єврорегіону “Буг” є рада, президія, секретаріат. Ці органи виконують координаційні, дорадчі і представницькі функції, пов’язані з реалізацією цілей і завдань єврорегіону “Буг”. Для вирішення визначених спільних завдань Рада створює постійні робочі групи. Фінансування діяльності структур забезпечується кожною стороною згідно окремо встановлених критеріїв.
У результаті демократичних змін у Центральній Європі, які призвели до відкриття кордонів, виникла потреба в інтенсивному розвитку зв’язків між цими територіями. На Едінбурзькій Європейській конференції (грудень 1992 р.) було вирішено, що Європейський Союз фінансово підтримає «трансєвропейські мережі», в тому числі у менш розвинутих країнах. Ці мережі повинні стати фокусами розвитку європейського автомобільного і залізничного транспорту.
Рішення щодо головної транспортної мережі реалізуються на національному рівні і рівні Європейського Союзу. З регіонального рівня підтримуються проекти, які орієнтуються на контейнерні термінали, центри туризму тощо. Відвантажувальні термінали (їх у Європі уже 40) будуть розміщені в більшому просторі прикордонних регіонів, у тому числі і в Україні (створено акціонерну компанію «Інтерпорт Ковель»).
Важливим для досліджуваної території є формування Балтійсько-Чорноморської осі транскордонного співробітництва, яка пройде вздовж західного кордону України і Білорусі. На цій осі Україна внаслідок свого геополітичного положення та потужного виробничого потенціалу займе ключове положення. Саме це і забезпечить її інтеграцію в європейську соціально-економічну систему. Розвиток цієї осі та формування єврорегіону «Буг» зумовлює необхідність трансформації планувальної структури Волинського ПГК. Тобто головними будуть планувальні осі: Київ-Сарни-Ковель-Любомль-Холм-Люблін-Варшава та Київ-Житомир-Рівне-Луцьк-Володимир-Волинський-Устилуг-Грубешів-Замость-Краків.
Головною передумовою реалізації зовнішньоекономічної політики України з урахуванням особливостей і економічних інтересів регіону, є загальна орієнтація країни на інтеграцію у світогосподарські зв’язки. Зовнішньоекономічна політика України зосереджуватиметься на вирішенні таких завдань: забезпеченні переходу до активної експортно-орієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування і ефективної реалізації експортного потенціалу у пріоритетних галузях економіки; органічному поєднанні заходів щодо послідовної лібералізації сфери зовнішньоекономічних зв’язків з використанням ринкових засобів їх регулювання; регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики.
Транскордонне співробітництво в межах Єврорегіону «Буг» здійснюється між трьома частинами територій, що належать до господарських структур різних країн і є складовими елементами національних комплексів України, Польщі і Білорусі. Ці території формують прикордонні господарські комплекси своїх країн. Прикордонний господарський комплекс (ПГК) ми розуміємо як складну поліструктурну систему взаємопов’язаних компонент [природа (природне середовище), населення і його розселення, сфера матеріального виробництва і сфера послуг], які знаходяться між собою в генетичному, функціональному і територіальному зв’язку. Кожна компонента поділяється на безліч відносно одноякісних елементів (промислове чи сільськогосподарське підприємство, населений пункт тощо). Тобто ПГК - це господарська система високого рівня організації зі складною структурою і відносинами взаємної обумовленості між компонентами, підпорядкованими економічним законам і закономірностям. Найважливішими ознаками даної системи є: територіальність, цілісність, структура, ієрархічність і самоорганізація. Системний підхід в аналізі ПГК дозволяє розглядати структуру (будова і внутрішня форма організації) і функції (зовнішні прояви властивостей об’єктів у певній системі відношень). Оскільки кожна з компонент та її елементи в ПГК виконують певну функцію, доцільно розглядати його функціонально-компонентну структуру. Остання характеризує сукупність видів людської діяльності, їх роль у формуванні зовнішнього і внутрішнього аспектів функції, виражених міжнародними зв’язками та особливостями взаємовідносин ефективного комплексно-пропорційного розвитку виробництва. Основне завдання системного дослідження ПГК - це пошук шляхів впливу на нього в певних умовах для досягнення конкретної мети.
Фактори формування і розвитку єврорегіону
Соціально-економічний розвиток єврорегіону “Буг” відбувається під впливом багатьох факторів, найважливішими з яких є природно-ресурсний, трудоресурсний, науково-технічний потенціали, сукупність матеріальних русурсів, ємкість і екологічний стан території тощо. Вони формують господарську структуру регіону, яка, в свою чергу, визначає зовнішньоекономічний потенціал території. У відповідності з положенням теорії порівняльних переваг найсуттєвішими для зовнішньоекономічного потенціалу регіону є ресурси, які детермінують параметри виробництва у галузях міжнародної спеціалізації.
З природних чинників на розвиток регіону важливий вплив мають земельні ресурси. В українській частині цей показник дещо менший, ніж у польській (відповідно 2014 тис.га і 2392 тис.га), частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь польських воєводств також вища, ніж у Волинському ПГК (79,6% і 62,2%). Це зумовило вищий кількісний показник поголів’я свиней польської частини еврорегіону (72,8 шт/100 га угідь по відношенню до 38,5 т/100га угідь Волинського ПГК).
Регіон володіє порівняно незначними запасами мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів. Найбільше значення з української сторони мають поклади кам’яного вугілля, торфу, крейди, піску, цегельно-черепичної сировини і газу. На польській частині - кам’яне вугілля, сірка, торф і будівельна сировина.
Одним із важливих чинників розвитку єврорегіону “Буг” є порівняно вигідне його геополітичне положення, яке слід розглядати через призму геопросторових стосунків між прикордонними господарськими комплексами країн-партнерів. З цієї точки зору, наприклад, Волинський ПГК є периферійним в Україні, але характеризується центральністю в Європі. Феномен контактності положення області як ПГК України визначає соціально-економічну своєрідність території і дає потужний стимул для розгортання різних видів господарської діяльності. Єврорегіон «Буг» - це «з’єднувальний міст», через який пролягають найкоротші шляхи з СНД та України до країн Західної Європи, а також між країнами Балтійського і Чорноморського регіонів. Оцінюючи можливості розвитку Волинського ПГК як складової частини транскордонного регіону, з урахуванням вигідності геополітичного положення, можна виділити кілька важливих напрямків реалізації потенціалу: розвиток експортних та імпортних виробництв на основі спеціалізації виробництва і кооперування із сусідніми територіями; створення на його території міжнародних господарських об’єктів, спеціальних (вільних) економічних зон (ВЕЗ), технополісів і технопарків; налагодження співробітництва в галузях промисловості, сільського господарства, рекреації і туризму; створення транзитних транспортних коридорів; раціональне і комплексне використання природно-русурсного потенціалу.
Особливе значення серед факторів, які впливають на розвиток транскордонного регіону, належить людським ресурсам. На території єврорегіону “Буг” проживає 3454,0 тис.чол., з них в українській частині 31,1 %, в польській - 68,9%. Густота населення в польській частині майже вдвічі вища (99 чол./км2) від цього показника у Волинській області (53 чол./км2). Проте рівень урбанізації української частини є вищим (51,9%), ніж польської (47,1%). Чисельність працюючих у межах єврорегіону становить 1387,0 тис.чол. (72,7% в польскій частині і 27,3% в українській). Рівень безробіття значно перевищує середньодержавні показники в обох країнах. У польських воєводствах він нерідко перевищує 25%, а інколи сягає 50%.
Зміна суспільно-економічної ситуації в Польщі і в Україні на рубежі 80-90 років активізувала господарську діяльність в регіоні. Особливо важливе значення тут відіграє приватизація. Наприклад, у 1997 p. у Волинському ПГК у державних підприємствах, установах та організаціях було зайнято 64,9% всіх працюючих, у підприємствах колективної власності - 28,4%, у господарствах приватної власності - 6,7%.
Раціональна організація ПГК потребує врахування всіх груп факторів, які впливають на формування його структури, розвиток зв’язків тощо.
Особливості розвитку прикордонних господарських комплексів
Як уже зазначалось, у найзагальнішому вигляді компонентами ПГК є природа, населення, сфера матеріального виробництва і сфера послуг. Функції цих складових можуть бути визначені шляхом вивчення їх функціональних зв’язків. На їх основі у ПГК обох частин єврорегіону сформувався ряд міжгалузевих і галузевих комплексів.
Паливно-енергетичний комплекс становить єдину систему видобування паливно-енергетичних ресурсів, їх транспортування, зберігання, розподілу, використання і характеризується великою кількістю зв’язків зі всіма галузями господарства. У Волинському ПГК на нього припадає 8,3% загального обсягу промислового виробництва. В обох частинах єврорегіону функціонує вугільна і торфовидобувна промисловість. З метою покращення забезпечення Волині природним газом, необхідно освоїти Локачинське газове родовище потужністю 4,5 млрд-куб.м. Електроенергія постачається від Добротвірської ДРЕС та Рівненської АЕС. У колишньому Тарнобжезькому воєводстві є дві великі електростанції - в Полянці і в Стальовій Волі.
Машинобудівний комплекс є одним з провідних у структурі прикордонного господарства. Найбільшого розвитку зазнало сільськогосподарське машинобудування і автомобілебудування, які дають до 22% виробництва продукції в кожній з країн. Найбільша концентрація підприємств машинобудування (в тому числі й ВПК) у колишньому Тарнобжезькому воєводстві, де в цій галузі зайнято 42,7% працюючих.
Будівельно-індустріальний комплекс сформувався на основі потужної місцевої сировинної бази. У польській і українській частинах він дає до 50% загального виробництва в країнах деяких видів продукції (наприклад, м’яких покрівельних матеріалів у Волинській області, будівельного скла - у Тарнобжезьку і цементу в Холмі).
Аграрно-промисловий комплекс зосереджує 36,4% зайнятих працівників у всьому господарстві Волинської області; ще більше - у польській частині єврорегіону. Тут отримали розвиток такі напрямки в АПК: зернопродуктовий, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, льонопромисловий, картоплепромисловий, м’ясопродуктовий, молокопродуктовий, птахопродуктовий, спирторобний. За виробництвом багатьох видів сільськогосподарської продукції вони посідають 1-4 місця у національних економіках.
Для розвитку лісопромислового комплексу найбільше значення мають лісові ресурси. У Волинському ПГК добре розвинуті лісозаготівельна і лісопильна галузі на базі місцевої сировини, тоді як у польській частині єврорегіону переважають підприємства деревообробної галузі (меблеві і паперові фабрики). Особливо виділяється колишнє Замостське воєводство, де в цій галузі зайнято 11,2% працюючих. Розвиток цього комплексу в українській частині має спрямовуватись на розв’язання таких основних проблем: здійснення реконструкції і модернізації діючих та спорудження нових підприємств, зокрема заводу деревноволокнистих плит, паперової та сірникової фабрик; удосконалення галузевої структури; прискорення розвитку прогресивних виробництв; збільшення випуску найбільш необхідних видів продукції, підвищення якості і конкурентоспроможності виробів; раціональне використання лісових ресурсів тощо.
Легка промисловість єврорегіону характеризується високими показниками у всьому Люблінському воєводстві, але недостатньо розвинута у Волинській області. Частка цієї галузі у легкій промисловості України складає лише 1,9%. З метою нарощування виробництва потрібно розвивати власну сировинну базу для текстильної промисловості, зокрема створити нове виробництво в м.Ковелі, прискорити процеси формування мережі малих та спільних підприємств.
Важливою складовою ПГК єврорегіону є сфера послуг, покликана задовольняти матеріальні й духовні потреби людей відповідно до реальних можливостей суспільства на даному історичному етапі його розвитку. Наприклад, у Волинському ПГК на сферу послуг припадає 32% всіх зайнятих. Найбільша частка належить матеріально-побутовому блоку галузей (51,1%); друге місце посідає культурно-освітній (30,8%), третє - лікувально-оздоровчий (17,7%).
Однією з найважливіших проблем соціально-економічного розвитку регіону є житлово-комунальне господарство. У забезпеченні житлом Волинський прикордонний господарський комплекс дещо випереджає польську частку єврорегіону (відповідно 309 квартир на 1000 жителів і 286). Істотним показником добробуту є благоустрій квартир - оснащення водопроводом, каналізацією, газом. Польська частина єврорегіону за цими показниками значно відстає від Волинської області. Та на Волині не задовольняється попит на послуги з ремонту взуття, швейних і трикотажних виробів, складної побутової техніки, меблів тощо.
Система освіти в Україні радикально відрізняється від польської. Однак на загальноосвітньому рівні існуюча шкільна мережа цілком задовільняє потреби регіону. Щодо вищої освіти, то на польській території нараховується 50,1 тис. студентів, а на українській - 12 тис. студентів(див. табл.).
Медичну допомогу населенню регіону надають 9,3 тис-лікарів (5,6 тис. на польській і 3,6 тис. на українській стороні). Кількість лікарів на 10 тис. населення у Волинській області вища (33), ніж на польській території (23,9), середнього медичного персоналу - відповідно 119,0 і 58,3, лікарняних ліжок - 112,4 та 54,2. У Волинській області функціонує 99 лікарень, а в польській частині єврорегіону - тільки 37.
Мережа культурно-освітніх закладів єврорегіону досить широка: тут працює 1536 громадських бібліотек (з них 813 у Волинській області). На Волині кількісно переважають бібліотеки і кінотеатри, а на польскій території - театри і музеї.
Розвитку туристично-рекреаційного комплексу сприяють значні ресурси. Кількість туристичних об’єктів достатня для задоволення потреб відпочиваючих, проте якість цих об’єктів невисока, що фактично виключає приїзд багатих туристів. Природоохоронний комплекс є важливою складовою транскордонного регіону, адже питання охорони довкілля мають транскордонний характер. Важливою проблемою є ліквідація джерел забруднення і відновлення природи шляхом створення очисних споруд та реструктуризації промисловості. Актуальним також є управління довкіллям як спільним ресурсом, включаючи дії, що запобігають його деградації.
Фінансово-кредитний комплекс відіграє важливу роль, оскільки передумовою розвитку господарства є капіталовкладення у підприємства всіх галузей і секторів. Такі вливання надходять від різних фінансових інституцій, а також приватних осіб і фондів у вигляді позик, грантів чи інвестицій. На одного жителя Волині припадає 26 дол.США іноземних інвестицій, на польській території - 117 дол.США. Для інвесторів особливо привабливими є хімічна, деревообробна, машинобудівна та харчова галузі.
Таблиця
Основні показники соціально-економічного розвитку
Єврорегіону “Буг” (1999р.)
|
№пп |
Показники |
Один. вимір. |
Єврорегіон “Буг” |
Частини |
||
|
Україн-ська |
Поль- ська |
Біло-руська |
||||
|
1. |
Територія |
тис.кв.км |
82,2 |
20,2 |
29,3 |
32,7 |
|
2. |
Населення |
млн. чол. |
5,3 |
1,1 |
2,7 |
1,5 |
|
3. |
Густота населення |
чол.на 1кв.км |
64,2 |
53,4 |
91,8 |
46,3 |
|
4. |
Кількість міст |
од. |
115 |
33 |
53 |
29 |
|
5. |
Довжина залізничних колій |
км |
3169 |
622 |
1474 |
1073 |
|
6. |
Довжина автошляхів з твердим покриттям |
тис.км |
32,6 |
5,5 |
20,5 |
6,6 |
|
7. |
Телефонні абоненти на 10 тис.населення |
|
1262 |
1295 |
1061 |
1596 |
|
8. |
Кількість учнів шкіл |
тис.чол. |
962,4 |
176,5 |
542,4 |
243,5 |
|
9. |
Кількість студентів вузів |
тис.чол. |
71,8 |
11,2 |
50,1 |
9,1 |
|
10. |
Кількість лікарняних ліжок на 10 тис.населення |
|
81,9 |
115,2 |
54,4 |
106,9 |
|
11. |
Кількість лікарів на
10 тис. населення |
од. |
29,0 |
36,7 |
22,5 |
35,0 |
|
12. |
Кількість бібліотек |
од. |
2401 |
813 |
674 |
914 |
|
13. |
Кількість театрів |
од. |
12 |
2 |
8 |
2 |
|
14. |
Кількість місць у готелях |
тис.чол. |
7976 |
2608 |
2423 |
2945 |
|
15. |
Кількість зайнятих у національному господарстві |
тис. чол. |
2029,3 |
286,6 |
1132,4 |
610,3 |
|
16 |
Площа сільськогосподарських угідь |
тис.га |
4554,2 |
1097,4 |
1979,9 |
1476,9 |
|
17. |
Площа лісів |
тис. га |
2532,2 |
675,8 |
670,6 |
1185,8 |
Підприємства і організації Волинського і Люблінського ПГК традиційно підтримують виробничо-економічні зв’язки з партнерами у багатьох зарубіжних країнах. Цьому сприяє вигідне їх розташування, доповнене добрими транспортними зв’язками. Однак існує диспропорція в обсязі експорту української і польської частин єврорегіону. Обсяг експорту в розрахунку на 1 жителя польської частини становить 304,4 дол.США, української - 58,6 дол.США, тобто співвідношення як 5,2:1.
Проблеми і перспективи розвитку єврорегіону
Єврорегіон «Буг» поки що є на початковому етапі свого формування, тому стратегія його розвитку повинна включати такі основні сфери цілей і дій: 1) сфера бізнесу: орієнтація підприємств на ринки іншої сторони і на кооперацію з ними; вільний рух товарів, капіталу, робочої сили; розвиток виробничої і ринкової інфраструктури; обмін інформацією; 2) сфера господарського розвитку: посилення інтеграції, розвиток комунікацій і зв’язку; формування регіональних транскордонних систем технічної інфраструктури; інтеграція поселенських систем; розвиток і вдосконалення інтеграції рекреаційної бази; 3) соціальна сфера: охорона довкілля і співробітництво в галузі екології; розвиток інтеграції у сфері культури; співробітництво у сфері освіти і науки; інтеграція систем соціального забезпечення; охорона права і громадського порядку; охорона здоров’я; розвиток інтеграції і контактів в інших сферах.
У методичному плані при розробці стратегії розвитку єврорегіону “Буг” можна виділити п’ять етапів: 1) гіпотеза намірів; 2) первинне упорядкування проблем; 3) стратегія розвитку єврорегіону; 4) сценарій майбутнього прогнозу; 5) елементи поточної політики розвитку єврорегіону. Програма розвитку має окреслити нове місце єврорегіону в економічному просторі України, Польщі й Білорусі, а також врахувати інтеграційні європейські процеси. Сторони повинні використати досвід країн Європейського Союзу. В програмі розвитку мають знайти розв’язання кілька груп проблем, характерних для єврорегіону “Буг”: організація транскордонної діяльності (зміна ролі кордону, його облаштування, перерозподіл транспортних потоків); економічні проблеми (створення регіональних центрів економічної активності); підготовка кадрів (фахівців з регіонального маркетингу і менеджменту, комерційної діяльності, міжнародних відносин); організаційні і правові проблеми; розробка спільних проектів; проблеми культури і самовизначення; екології; пропаганди досвіду роботи єврорегіону.
Стосовно єврорегіону “Буг” концепція соціально-економічного розвитку на початку XXI століття може прийняти дві крайні форми: 1) подолання цивілізаційної відсталості, швидкий економічний розвиток, а також інтеграція з ЄС (сценарій «шанс»); 2) гальмування реформ, політична і господарська дестабілізація, а в результаті - опинення на периферії розвинутої об’єднаної Європи (сценарій «загроза»). Враховуючи ці дві крайні ситуації, опрацьовано три гіпотези регіонального розвитку: поляризація господарського розвитку, екорозвиток і рівномірний розвиток. Остання з гіпотез, на нашу думку, є найоптимальнішою для побудови концепції розвитку єврорегіону “Буг”. Вона передбачає, що процес модернізації господарського розвитку узгоджуватиметься з екологічним розвитком. Основою господарської системи єврорегіону будуть метрополії, що слугуватимуть місцем локалізації капіталу, новаторств і європейського бізнесу, та осередки соціально-економічного розвитку європейського значення «європоліси», які в процесі міжнародної конкуренції утворюватимуть вузли бізнесу і новаторств.
Ця гіпотеза розвитку включатиме три блоки: економічний; транспорт і інфраструктуру; охорону довкілля.
До пріоритетів розвитку Волинського ПГК на період до 2010 року слід віднести: поліпшення демографічної ситуації, розвиток соціальної інфраструктури малих міст і сіл; розвиток інтенсивного м’ясного тваринництва; завершення конверсії підприємств військово-промислового комплексу; створення можливостей для розвитку господарства на забруднених радіонуклідами територіях; пом’якшення територіальних диспропорцій у господарському розвитку; орієнтація підприємств легкої та харчової промисловості на виробництво продукції з місцевої сировини; реконструкція осушувальних систем, відродження деяких річок та озер; перепрофілювання екологонебезпечних підприємств на технології, що не причинятимуть шкоди природі; реконструкція історико-культурної спадщини, використання її у виховній і культурно-освітній роботі та розширення туристської діяльності; розвиток взаємовигідних економічних зв’язків з партнерами в інших регіонах України та зарубіжними країнами, особливо воєводствами і повітами Польщі, які входять до єврорегіону “Буг”.
Виходячи з реалій сучасного економічного стану в Україні, а також враховуючи регіональні особливості соціально-економічного розвитку Волинського ПГК, в перспективі можливі такі основні етапи здійснення заходів та проектів його соціально-економічного розвитку:
перший етап (1999-2000 роки) - закріплення стабілізаційних процесів в окремих галузях та досягнення їх в усіх ланках економіки області;
другий етап (2001-2005 роки) - проведення інтенсивних змін структури економіки та підвищення її ефективності;
третій етап (2006-2010 роки) - продовження структурної перебудови економіки та забезпечення стабільних темпів зростання.
Висновки
1. Транкордонне співробітництво як форма кооперації є обов’язковою для європейської інтеграції. Для його успішного здійснення потрібні партнерство та зміни у розширенні співпраці на регіональному рівні, яка є джерелом цього співробітництва. Транскордонне співробітництво на європейському континенті є “мостом” між сусідами, а єврорегіони виступають «локомотивами» процесу європейської інтеграції.
Створення єврорегіону “Буг” є позитивним фактором як з точки зору національних інтересів України в плані зміцнення стосунків із сусідніми державами і розширення зв’язків у Центрально-Східній Європі, так і з позиції загальноєвропейських інтересів - у плані сприяння міжнародній стабільності в регіоні.
2. Прикордонний господарський комплекс (ПГК) - це складна поліструктурна система, яка характеризується багатокомпонентним змістом і складною внутрішньою будовою. Йому властива різна функціональна структура. До елементів функціонально-галузевої структури ПГК єврорегіону “Буг” відносяться галузеві і міжгалузеві комплекси. Аналіз сучасного їх соціально-економічного стану (як з української, так і польської сторони) дає можливість констатувати різні рівні їх розвитку. Різний набір товарів і послуг відкриває широкі можливості для співробітництва у сфері матеріального виробництва, обміну готовою продукцією та надання послуг.
3. Вплив міжнародного поділу праці на формування структури транскордонної діяльності є вторинним. Серед первинних факторів - потреба в одержанні додаткового прибутку в економіці, також у демографічно-соціальних контактах. Тобто транскордонне співробітництво виступає необхідним фактором соціально-економічного розвитку ПГК, визначає економічні пропорції розвитку території, розміщення продуктивних сил, розвиток господарської інфраструктури. Транскордонна інтеграція сприяє вдосконаленню галузевої структури господарства, підвищенню продуктивності праці і якості матеріальних продуктів та послуг, інтенсифікації економічного розвитку прикордонних територій.
4. Дослідження соціально-економічного розвитку транскордонного регіону доцільно проводити в три етапи. На першому етапі визначаються прикордонні господарські комплекси транскордонного регіону, складові цих комплексів як єдиних цілісностей; вивчаються виробничі, соціальні та природоохоронні зв’язки, що існують між ними; аналізуються умови, ресурси і фактори формування та розвитку кожного ПГК з метою виявлення особливостей розміщення об’єктів - складових комплексів та специфічних закономірностей їх розвитку на досліджуваній території.
На другому етапі проводиться структурний аналіз компонентної і територіальної структур прикордонних господарських комплексів. Надзвичайно важливим тут є виявлення міжгалузевих і територіальних диспропорцій в розвитку ПГК на основі розробки моделей вказаних структур та встановлення виробничих, економічних і соціальних зв’язків між окремими ПГК.
На третьому етапі розробляється стратегія розвитку єврорегіону “Буг”, основні напрямки розвитку прикордонних господарських комплексів, визначаються шляхи оптимізації структури досліджуваних ПГК і раціоналізації зв’язків між ними та різними ланками, також створюється концепція розвитку ПГК на перспективний період.
5. У такій складній системі як ПГК, що складається з кількох різноякісних підсистем, той чи інший компонент однієї підсистеми може виступати в ролі умов або факторів розвитку будь-якого компонента другої підсистеми або всієї системи. Сукупному впливу умов і факторів всіх компонент (їх взаємозв’язкам) піддається весь ПГК, особливо його основні форми (виробничі і соціальні комплекси).
Обсяги експорту, його товарна і територіальна структури визначаються особливостями геополітичного положення, структурою і масштабом виробництва, характером комплексоутворення, рівнем розвитку транспортної інфраструктури. Величину і територіальний розподіл імпортних надходжень зумовлюють явища та процеси соціального характеру (характер розселення, чисельність населення).
6. Рівень зовнішньоекономічної діяльності Волинського ПГК значно нижчий, ніж у середньому в Україні. З метою її розвитку необхідно здійснити такі заходи: поглибити товарну диференціацію зовнішньої торгівлі, збільшивши частку продукції машинобудування, хімічної, легкої промисловостей та сільського господарства, вдосконалити просторові пропорції розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розширити сектор і підвищити якість експортних послуг з огляду на перспективу наближення межі Європейського Союзу до Західного кордону України тощо.
7. Стратегія розвитку єврорегіону “Буг” включає три основні сфери цілей і дій: бізнесу, господарського розвитку та соціальну сферу. Концепція соціально-економічного розвитку єврорегіону на період до 2010 р. базується на сценарії «шанс». Серед опрацьованих гіпотез регіонального розвитку найоптимальнішою є гіпотеза рівномірного розвитку, яка включає три блоки: економічний, транспорт та інфраструктуру, охорону довкілля.
8. Концепція розвитку Волинського ПГК на 1999-2010 pp. спрямована на підвищення рівня життя його населення, активну мотивацію до трудової та підприємницької діяльності, створення сприятливих умов для всебічного розвитку людини, зростання ефективності виробництва в усіх галузях економіки, пристосування основних виробничих об’єктів до ринкових умов господарювання.